Ольга Амерідзе

Ольга Амерідзе

Національний технічний університет України «КПІ»

 

ПЕРЕВАГИ ІННОВАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

До основних педагогічних умов, за яких відбуватиметься ефективна реалізація інноваційних технологій у ВНЗ, науковці відносять: наявність мотивації до навчання, сприятливе освітнє середовище, достатність часу та матеріальних ресурсів для навчання, відчуття власного самоконтролю студентами результатів навчання, професійну орієнтацію як процес формування ціннісних орієнтацій студентів засобами інтерактивних технологій, забезпечення професійної толерантності студентів, організацію самоосвітньої діяльності студентів, забезпечення формування професійної ідентичності студентів. У педагогічній літературі часто згадується про обов’язкову умову реалізації інновацій як зміну позицій викладача та студента, тобто перехід від авторитарної до демократичної моделі співпраці і навіть певного домінування студента в навчальному процесі, проте основною контролюючою фігурою залишається викладач і саме він розподіляє ролі між студентами, добирає необхідні інтерактивні технології, контролює процес професійної підготовки[3]. Провідні викладачі вищих навчальних закладів вказують на те, що під час професійної підготовки майбутніх педагогів до інноваційної діяльності взаємодія викладача зі студентами має відповідати принципам неперервності та цілісності розвитку та інтеграції всіх цих аспектів, професійно-практичній спрямованості, альтернативності та свободі вибору, усвідомленості професійно-особистісного розвитку під час навчання, творчого самовираження як студента так і викладача та їх співпраці, розвитку професійних та особистісних якостей, усвідомленню смислу і цілей освітньої діяльності в контексті актуальних педагогічних проблем навчання у ВНЗ, осмисленій та зрілій педагогічній позиції, умінням по-новому формулювати освітні цілі у контексті актуальних педагогічних проблем, здатності вибудовувати цілісну освітню програму з індивідуальним підходом до особистості студентів, співвіднесенню сучасної реальності із вимогами особистісно-орієнтованої освіти, здатності до коригування освітнього процесу за критеріями інноваційної діяльності,  уміннями продуктивно та нестандартно організовувати навчання у ВНЗ, опануванню технологіями, формами і методами інноваційного навчання, здатністю бачити, адекватно оцінювати, стимулювати відкриття та форми культурного самовираження студентів, умінням аналізувати зміни в освітній діяльності в результаті введення інновацій, а також здатності до особистого творчого розвитку,  рефлексивної діяльності, усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів [1].

Проте, не дивлячись на значні переваги інноваційного навчання (активізація пізнавальної діяльності студентів за умови їх попередньої мотивації до навчання, створення середовища, близького до майбутнього професійного, розширення меж стереотипів не лише у студентів, а й у викладача та ін.) аналіз літературних джерел та досвід викладачів ВНЗ дозволяє нам вказати на певні його недоліки:

1.     Інноваційні технології недостатньо вивчені, а отже, представляють собою творчість викладачів. Це обумовлює ряд певних вимог до особистості викладача, його знань, ерудиції, гнучкості мислення тощо. Малодосвідченому викладачеві не рекомендується самостійно впроваджувати систематичні інноваційні технології в начальний процес, окрім тих випадків, коли інноваційні технології є тенденцією усього ВНЗ.

2.     Несформованість певних психологічних показників, несамостійність мислення, страх втратити домінуючу роль на заняттях та небажання руйнувати стереотипи щодо викладання можуть сприяти тому, що викладач буде саботувати всіма можливими методами впровадження інновацій. Потрібно чітко визначити, чи може певний викладач впроваджувати інноваційне навчання за своєю готовністю.

3.     Впровадження інноваційного навчання можливе лише за умови самостійного та свідомого вибору студентами ВНЗ, в якому вони навчаються та вмотивованості навчальної діяльності. Вибір професії «за порадою батьків» або «для отримання корочок» є протипоказанням до участі студента в інноваційних технологіях, тому що відсутність у вмотивованості до навчання буде гальмувати інших.

4.     Несприйняття студентами інноваційних методів.

5.     Інноваційне навчання є досить трудомістким процесом та потребує наявності детально розробленого плану, схеми методик, упорядкованого пакету завдань та контрольних робіт, тощо. Без наявності достатньої кількості методичного забезпечення та продуманої тематики занять, застосування інтерактивних методик у навчальний процес вважається недоцільним[1].

Таким чином,видатні педагоги та науковці (О. Безпалько, А. Бойко, Р. Вайнола, І. Григ, А. Капська, О. Карпенко, І. Козубовська, С. Литвиненко, Г. Локарєва, О. Межирицький, Л. Міщик, А. Первушина, В. Поліщук, Т. Семигіна, С. Харченко та ін.) широко вивчали інноваційні технології в навчальному процесі української освіти. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує протікання і результати навчально-виховного процесу.

Інноваційне навчання передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників.

До обов’язкових умов запровадження інноваційних технологій науковці відносять: наявність мотивації до навчання, сприятливе освітнє середовище, достатність часу та матеріальних ресурсів для навчання, відчуття власного самоконтролю студентами результатів навчання, професійну орієнтацію як процес формування ціннісних орієнтацій студентів засобами інтерактивних технологій, забезпечення професійної толерантності студентів, організацію самоосвітньої діяльності студентів та забезпечення формування професійної ідентичності студентів.

Основними перевагами інноваційного навчання є набуття студентами та викладачами нових психологічно-професійних якостей та підвищення кваліфікаційного рівня: стилю мислення, гнучкості уяви, креативності, самостійності та здатності працювати в команді. Основними недоліками інноваційного навчання є неготовність як студентів, так і викладачів до запровадження новітніх методів, що зумовлена різними психологічними чинниками, кількістю годин, відведених на розробку та проведення інтерактивних занять, недостатньою технологічною оснащеністю університетських аудиторій та ін. Проте, тематика інновацій в педагогіці вищої школи є актуальною та потребує подальшого вивчення.

Література

1.     Можар Е. Н. Интерактивное обучение в практической подготовке филолога / Е. Н. Можар // Многоуровневая система подготовки филологов: организация содержания и новые технологии обучения : материалы Междунар. науч. конф. 16-17 окт. 2003 г., Минск / Отв. ред. Л. А. Мурина. – Мн. : Изд. центр БГУ, 2004. – 285 с.

2.     Підласий І.П. Педагогічні інновації  / І.П. Підласий // Рідна школа. –1998. – № 12.–С. 34.

3.     Побірченко Н., Коберник Г. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій/ Н. Побірченко, Г. Коберник  // Початкова школа. – 2004. – №10. – С. 8-10.

ДодатокРозмір
ameridze.pdf226.13 KB