О.С. Бецько

О.С. Бецько

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ В НАВЧАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ: ЕФЕКТИВНІСТЬ ЧИ РУТИНА

В реаліях сучасного світу студенти змушені виконувати різноманітну діяльність поза стінами університету. Для досягнення успіху в майбутній професійній діяльності необхідно відвідувати додаткові навчальні курси, зокрема і з іноземної мови. В зв’язку із складною економічною ситуацією в країні студенти мусять працювати у вільний від навчання час. Окрім того, студенти завантажені значною кількістю навчальних дисциплін. В усіх випадках студенти намагаються врівноважити всю свою діяльність протягом тижня. В таких умовах їм потрібно ще й вирішувати питання ефективного виконання домашніх завдань. Здебільшого, в такій ситуації студенти обирають пріоритети на користь фахових предметів, а «другорядними» дисциплінами нехтуються, зокрема, це стосується іноземної мови в немовних ВНЗ. Тому виникає питання про потрібність домашнього завдання, його ефективність та вплив на досягнення запланованих  результатів.

В світі вже давно точаться суперечки з приводу потрібності домашнього завдання. Роберт Тай, професор одного з університетів Вірджинії, в 2012 році провів дослідження з цього питання.  Після опрацювання даних, зібраних у більше ніж 18 000 студентів по всій країні, він не знайшов значної взаємозалежності між часом, витраченим на виконання домашнього завдання та оцінками, проте виявив позитивні взаємозв’язки між домашнім завданням та досягненнями студентів під час проведення стандартизованих тестів. Автор стверджує, що домашнє завдання має виступати у якості такого простору, де студенти вдосконалюють навички, здобуті в класі, а не проводять численні години щоночі, занурившись у щось (нове)[5]. На основі проведених досліджень, Р. Тай зробиввисновок, що найефективніше застосування домашнього завдання – допомогти студентам відточити майстерність у тому, що вони вже вміють і знають як робити, а не намагатися використати його у якості продовження заняття. Таке трапляється, коли студенти не розуміють цілей домашнього завдання, тому викладачеві вкрай важливо роз’яснити студентам його призначення. Автори іншого дослідження Марк Хорслі та Річард Вокер зробили висновок, що домашнє завдання не має значного впливу на рівень успішності студентів, натомість може бути навіть шкідливим. Проте, вони не виступають за заборону домашнього завдання, але справді рекомендують меншу кількість домашніх завдань, які, в свою чергу, мають бути високої якості [2].Джон Хетті виступаєна захист домашньогозавдання як педагогічно обґрунтованого додатку до основного навчального курсу в аудиторії [1]. Важливе запитання, яке потрібно поставити – яка кількість і якого типу завдання будуть найкориснішими для студентів, з урахуванням поточних умов, в яких вони функціонують. Хтось з фахівців вважає ефективною продуктивну роботу під час заняття, а не формальне виконання домашнього завдання та марнування часу на його повторне пояснення, виконання в класі, перевірку, виправлення, підтримку дисципліни в ході цього дійства, нервування та засмучення з приводу нехтування студентами навчальної дисципліни, тощо. Інші вважають домашнє завдання «необхідним злом» і пропонують відмовитись від нього взагалі. Проте, завжди є низка сильних аргументів на користь цього виду роботи, з якими погодиться більшість, якщо не всі, фахівців, зокрема, у випадку іноземної мови: студентам потрібно та корисно витрачати час поза заняттям на відпрацювання мови за браком аудиторного часу; домашнє завдання – прекрасна можливість пригадати та переосмислити, що було зроблено разом з викладачем, повторити та закріпити поданий матеріал в спокійних умовах; домашнє завдання пропонує студентам можливість для самостійної роботи та розвитку автономії студента поза класом; воно забезпечує можливість для повнішого використання додаткового матеріалу, наявного у підручнику, робочому зошиті, он-лайн ресурсах, тощо, що неможливо повністю охопити в класі; студенти очікують, що їх домашнє завдання буде задане, перевірене і належно оцінене.

Отже, нашим завданням в цій роботі буде доведення ефективності домашнього завдання в навчанні іноземної мови з точки зору його трьох ключових компонентів, які ми розглянемо.

Для багатьох студентів саме лише згадування про домашнє завдання викликає заклопотані зітхання. Хто з них не мріє повернутися додому та не думати про виконання рутинних завдань. Те саме стосується і викладача. Розглянемо три ключові складові домашнього завдання: дім, робота та клас. Ми виходимо з англійського терміну «homework». Отже, дім. По-перше, тут одразу постає важливість розуміння цього поняття. Дуже часто (а, у випадку студентів, які приїхали до університету з різних міст та сіл, навіть, країн, завжди) домашнє завдання взагалі не виконується вдома. Воно може виконуватися будь-де: вдома у друга, на вулиці, в транспорті, дорогою до навчального корпусу, аудиторії, в самій аудиторії, на порозі університету, на галявині біля нього, тощо. Більше того, щоб домашнє завдання таки було виконане вдома ефективно, воно вимагає участі та допомоги інших дорослих, а можливості викладача допомогти, скерувати, заохотити чи просто організувати навчання студента, досить обмежені. Ще складніші справи з гуртожитком, де проживає значна частина студентів. Тут допомога викладача, зазвичай, обмежується консультаціями в стінах університету чи електронним листуванням. Висновки невтішні: якщо домашнє завдання є визначальним в досягненні успіху в навчанні, тоді деякі студенти автоматично опиняються в невигідних умовах, і все через те, що їх домашні умови знижують їх можливості виконувати домашні завдання належним чином.

Розглядаючи другу частину словосполучення «work» нас знову спіткають запитання. З огляду на те, що ідея «home» може виявитися проблематичною, то і поняття «work» також, значною мірою, залежить від супутніх факторів. Зазвичай, студенти докладають зовсім мало зусиль, щоб виконати якусь роботу. Вимоги щодо тривалості роботи над завданням, приділення належної уваги до нього та виконання іншого додаткового навантаження означають для студентів лише те, що домашнє завдання – це те, з чим потрібно просто швидко «розправитися» і позначити, як виконане. Робота над завданням не розглядається студентами, як час для повторення та закріплення того, що виконувалось в класі, натомість,  – чимось, що побіжно виконується для того, щоб тримати викладача на почесній відстані. Завдання може бути виконане правильно чи неправильно, списане у одногрупника, скопійоване з Інтернету, тощо, головне, щоб викладач побачив виконану вправу, і, зрештою, результат досягнутий: неважливо, скільки зусиль було вкладено в цей результат, навіть, якщо він не відповідає стандарту, достатньо лише факту, що робота виконана. І викладач, і студент задоволені, бо кожен з них офіційно виконав свою частину угоди. Часто сподівання викладача на те, щоб студент, повернувшись з університету, зосереджено працював над завданнями, на практиці не здійснюються.

Останній прихований компонент домашнього завдання – клас «class». Домашнє завдання задається в класі, тут воно перевіряється та виправляється. Досить часто високий відсоток навчального часу витрачається на постановку, пояснення, подолання труднощів, тлумачення, виправлення, повторне пояснення, погрожування, заохочення, вмовляння, і все в ім’я домашнього завдання. Це виглядає не досить ефективно. Викладач знову витрачає час на виправлення, проте, без гарантії, що студенти приділять увагу та виявлять вдячність докладеним зусиллям. Виправлення помилок може легко перетворитися на механічну рутину, коли цінна енергія, яка могла б бути краще використана в інший спосіб, може зникнути у вирі домашнього завдання. Звідси запитання: яким чином врівноважити три елементи – дім, роботу, клас так, щоб уся послідовність дій, концепція та кінцевий продукт були корисними та такими, які приносять відчуття задоволення. Для досягнення позитивного результату, домашнє завдання повинне бути досяжним для студента і без допомоги викладача, активізувати студентів, зрештою, його потрібно знову розглянути в класі з викладачем.

Наведені нижче міркування ведуть до альтернативних підходів до питання домашнього завдання.

-       Зміна техніки виправлення помилок. Необхідно активно долучати студентів до виправлення помилок. Викладач вивільняє час для допомоги, спостереження, як студенти впораються із завданням, планування роботи над помилками, якщо потрібно. Інформація, здобута в ході цього процесу повинна ефективно використовуватись: якщо завдання було варте того, щоб виконати його вдома, тоді варто витратити час на оцінку результатів на занятті. Джим Скрівенер та Адріан Андерхіл дослідили складову виправлення помилок та як вона може використовуватись для розгортання роботи на занятті. Приділяючи багато уваги помилкам та потребам студентів, які виникли в ході виправлення, викладач отримує доступ до невичерпного джерела інформації стосовно того, що потрібно його студентам і піде їм на користь [4].

-       Варіювання рутинних робіт посилює мотивацію та додає гнучкості. Навіщо задавати незначну кількість завдань щоразу, коли можна задати одне ґрунтовне домашнє завдання щомісяця чи після кожного розділу підручника, а потім присвятити ціле заняття його аналізу та роботі над помилками.

-       Окремі завдання кожному. Завдання, як і рутинні роботи, можуть бути гнучкими, зберігаючи внутрішню структуру. Окремим студентам чи групам студентів можна запропонувати різні завдання, після виконання яких, відбувається порівняння, обмін інформацією, взаємна перевірка.

-       Сучасні технології пропонують багаті альтернативи традиційним письмовим завданням. Презентації, записи, зображення, он-лайн дописи, навчання у співпраці забезпечують цікаві завдання та персоналізацію, яка робить домашнє завдання більш змістовним та мотивуючим.

-       Перехід до «дзеркального» методу, як логічне продовження використання технологій. Студенти отримують завдання дослідити щось вдома, а потім презентувати у класі. Поки вони презентують свої результати пошуку, викладач оцінює розуміння матеріалу і концентрує подальшу роботу довкола його роз’яснення, розуміння та подальшого практичного відпрацювання [6].

Отже, домашнє завдання може  бути ефективним за певних умов. Його якість важливіша за його кількість. Завдання повинне бути релевантним матеріалу заняття. Домашнє завдання має сенс, за умови, що викладач його оцінить. Домашнє завдання може мотивувати, активізувати та залучати студентів до діяльності  як поза стінами навчального закладу, так і на занятті. Ефективне домашнє завдання – це те саме, що ефективне заняття: суміш дому, роботи і класу може стати могутнім знаряддям в руках умілого викладача.

 

 

Література:                                                          

1.       Hattie J. Visible Learning – A Synthesis of Over 800 Meta-Analyses Relating toAchievement / J. Hattie. – Routledge, 2008. – 392 p. 

2.       Horsley M., Walker R. Reforming Homework: Practice, Learning and Policy / M. Horsley, R. Walker. – South Yarra: Palgrave Macmillan, 2013. – 275 p.

3.       Scott E. Homework or No Homework? / E. Scott //English Teaching Professional. – 2015. – №97. – P. 14-16.

4.       Scrievener J., Underhill A.  A ‘Demand more from Students and They Will Learn More[електронний ресурс] / J. Scrivener, A. Underhill. – Режим доступу: www.theguardian.com/education/2012/oct/16/demand-high-teaching-challenge-students2012

5.       Tai R. When is Homework Worth the Time?: Evaluating the Association Between Homework and Achievement in High School Science and Math / Maltese A., Tai R., X. Fan // The High School Journal. – 2012. – №96 (1). – P. 52-57.

6.       Бецько О.С. Вплив дзеркального методу на навчальне середовище / О.С. Бецько: матеріали Х міжнародної науково-практичної конференції [«Новітні Освітні технології в контексті Євроінтеграції»]. (Київ 14 січня 2015 р.). – Київ: ЦУЛ, 2015 – С. 14-17.

ДодатокРозмір
becko.pdf227.51 KB