Гурєєва Людмила Вікторівна, Козьміна Наталія Анатоліївна

Гурєєва Людмила Вікторівна, Козьміна Наталія Анатоліївна

Викладач, старший викладач

Національний технічний університет України «КПІ»

 

Сучасні МЕТОДИ навчання

Стрімкий розвиток технологій та науки, який ми спостерігаємо сьогодні, створює потребу в пошуку нових концепцій викладання та поширення знань, і піднімає ряд питань, що стосуються існуючих теорій навчання. Ми спробуємо виділити існуючі теорії навчання і критично проаналізувати теорію коннективізма, щоб встановити, які нові теорії навчання можна запропонувати, і які підходи до викладання в XXI столітті необхідно використовувати.

Теорію коннективізма, або іншими словами, теорію навчання в цифрову епоху, в сучасному вигляді розробили Джордж Сіменс і Стівен Даунс [1; 2]. Ця теорія почала активно обговорюватися в інтернет-блогах, що призвело до розширення дискурсу і навколо терміну «коннективізм» як нової теорії навчання. Також, нова теорія необхідна з двох причин. Перша – це необхідність заміни старих теорій, які перестали відповідати сучасним реаліям, і друга – це необхідність об'єднання старих теорій не відкидаючи їх, оскільки окремі старі теорії більше не можуть пояснювати багато подій, що відбуваються останнім часом.

Коннективізм, по своїй суті, є не стільки теорією викладання, скільки теоретичною основою для розуміння навчання. У теорії коннективізма відправною точкою вважається той момент, коли знання актуалізуються через процес підключення учня до інформаційного поля [3]. У коннективістскій моделі освітнє співтовариство описується як вузол, який завжди є частиною більш великої мережі. Вузли виникають з точок з'єднання, які знаходяться всередині мережі. Мережа складається з двох або більше вузлів, пов'язаних для того, щоб спільно використовувати ресурси. Вузли можуть відрізнятися за розмірами і міцністю, залежно від концентрації інформації та числа осіб, які проходять через конкретний вузол [2].

Згідно з теорією коннективізма, знання розподіляються в інформаційній мережі, і можуть зберігатися в різних цифрових форматах. Оскільки інформація постійно змінюється, її достовірність і точність можуть змінюватися з часом, залежно від виникнення нової інформації, що відноситься до предмету. Таким чином, розуміння предмета також буде з часом змінюватися. Здатність приймати рішення на основі набутої інформації вважається невід'ємною частиною процесу навчання.

Процес навчання носить циклічний характер, оскільки учні будуть підключатися до мережі для обміну та пошуку нової інформації, будуть змінювати свої переконання на основі нових знань, і потім будуть підключатися до мережі для обміну новими знаннями та інформацією ще раз. Навчання вважається процесом створення знань, а не просто споживанням знань.

Наразі, в сфері освіти використовуються різні веб-додатки, розраховані на співпрацю і комунікацію, щоб підвищити досвід учня. Крім цього, інтерес представляють глобальні мережі, які в даний час формуються за допомогою нових технологій, що підштовхує молодих людей до розробки нових творчих форм спілкування і пошуку знань за межами формальної освіти. Звичайно, буде зростати кількість учнів, які використовують ці технології все своє життя, оскільки молоді люди більш активно використовують новітні технології, і вони поступово будуть витісняти тих, хто навчався за книгами, з ручкою і зошитом. Це безсумнівно викличе тертя в установах та аудиторіях, особливо серед педагогів, які самі не завжди відчувають себе комфортно з новими технологіями тому, що вони повністю не розібралися, чи не зрозуміли для себе, як нові технології можуть поліпшити їх роботу. Більше того, шкільна система не розробила коннективістську модель, переписавши навчальні програми. Часто це відбувається через те, що співробітники навчальних закладів не розуміють всі можливості, які цифрові технології можуть запропонувати, а іноді й тому, що не всі люди можуть бути автономними учнями. Крім того, шкільні системи, як правило, цінують освіту, яка ґрунтується на традиціях минулого, перевірених протягом століть. Отже, педагоги повинні уважно стежити і впливати на події та дебати, серйозно досліджувати, як їх установи можуть розвиватися, використовуючи нові технології у своїх інтересах та інтересах учнів. Таким чином, педагоги зможуть використовувати технології найкращим чином – встановлювати зв'язок, обмінюватися інформацією та знаннями з іншими людьми в усьому світі, щоб збагатити життя учнів та спільнот, в яких вони живуть.

В освітній теорії дійсно відбувається зміна парадигми і формується нова епістемологія, але це не означає, що теорія коннективізма розглядається в якості окремої освітньої теорії. Однак, теорія коннективізма продовжує відігравати важливу роль у розвитку та появі нової педагогіки, де контроль зміщується з наставника до все більш і більш автономного учня.

 

Література:

1.     Siemens G. Knowing knowledge.2006. – URL: http://KnowingKnowledge.com Electronic book.www.knowingknowledge.com

2.     Downes S.What Connectivism Is.Connectivism Conference: University of Manitob, 2007. – URL: http://ltc.umanitoba.ca/moodle/mod/forum/discuss.php?d=12

3.     Siemens G. Connectivism: Learning as Network Creation.URL:http://www.elearnspace.org/Articles/networks.htm

 

ДодатокРозмір
gurieieva_kozmina.pdf200.63 KB