Ольга Єфімова

Ольга Єфімова

Національний технічний університет України «КПІ»

 

ПІДГОТОВКА КУРСАНТІВ ДО МОВЛЕННЄВОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ПРОФЕСІЙНО-ДІЛОВІЙ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНІЙ СФЕРАХ СПІЛКУВАННЯ

Для іншомовної комунікативної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ) головним є зміст, обсяг якого залежить від кількості годин, відведених на вивчення дисципліни. Навчання іншомовній комунікації пов’язане з необхідністю визначення конкретного лінгвістичного змісту (мовний матеріал, що містить лінгвокраїнознавчі та соціокультурні відомості як обов’язковий компонент), психологічний зміст (навички й уміння усного мовлення, читання та письма), а також розроблене методичне забезпечення процесу навчання.

Згідно Н. Микитенко, відбір змісту іншомовної професійної підготовки, зокрема у сенсі міжкультурного спілкування, визначається низкою відмінних особливостей [2, с. 133]:

– перетинається специфічне лексичне наповнення, що відображає визначену професійну сферу, та загальне лексичне наповнення, яке виражає міжособистісний аспект партнерства в усіх ситуаціях міжкультурного спілкування і незалежне від професійної специфіки;

– вводиться міжособистісний аспект у навчання іноземній мові: знання студентів основних норм інституціональної та міжособистісної поведінки, з яких виходять іншомовні учасники міжкультурного спілкування; знання соціокультурної специфіки іншомовного партнера, його лінгвокраїнознавчої картини світу.

Відбір змісту навчання іншомовній комунікації проводиться з урахуванням вище перерахованих позицій, думок військових викладачів і курсантів (опитування, анкетування), а також таких принципів:

– можливості для засвоєння або доступності змісту в цілому та окремих його частин;

– оцінки комунікативної доцільності та активної комунікативності;

– професійної спрямованості та наростання складності, систематичності і послідовності;

– урахування рідної мови курсантів.

Предметна сторона змісту навчання (про що говорити, читати, писати, слухати) відображає типові для курсантів сфери спілкування, тобто сфери практичного використання мови, у яких реалізуються відповідні типи мови. Сфера спілкування є екстралінгвістичним тлом, однак саме вона визначає характер діяльності комунікантів, впливаючи на їхню мовну поведінку та вибір мовних засобів. У сферах спілкування мають місце різні ситуації спілкування, у яких здійснюється комунікація і які визначаються низкою «детермінант» мовної поведінки, а саме: цілями, темою, обстановкою спілкування та характеристикою комунікантів. Ці детермінанти впливають на висловлювання, тобто на форму та зміст мовних творів – текстів, у вигляді яких функціонує мова як засіб комунікації [3, с. 123]. У зв’язку з цим сфери спілкування  розглядаються як один з основних компонентів змісту навчання курсантів іншомовному спілкуванню.

Найважливішою сферою іншомовного спілкування курсантів є професійна сфера комунікації, зокрема військово-професійна, спеціально-професійна, військово-ділова. Крім цих сфер спілкування ми також виділяємо сферу спілкування іншомовної діяльності військового фахівця, що містить комунікативні ситуації, не пов’язані з їхньою безпосередньою професійною діяльністю – передовсім це соціокультурна сфера спілкування.

У межах вищезгаданих сфер іншомовної комунікації майбутнього офіцера було визначено коло тем, що складали предмет обговорення на практичних заняттях з іноземної мови. Варто наголосити, що тематика – коло тем, у межах яких розвивається навчання іншомовному спілкуванню, займає головне місце у теорії і практиці викладання іноземних мов. У загальному методичному сенсі тема може трактуватися як предмет викладу (обговорення, зображення) комунікативно-значеннєвої ситуації, змістовного ядра будь-якого тексту, що функціонує у визначеній галузі соціальної взаємодії [1, с. 81]. Основними критеріями відбору тем нами були обрані такі: частотність і професійна значущість, комунікативно-пізнавальні інтереси курсантів, їхні потреби в іншомовному спілкуванні, а також умови і мета реального використання іноземної мови у майбутній військово-професійній діяльності.

Тематика іншомовної мовленнєвої діяльності курсантів у процесі спілкування встановлювалася та диференціювалася передовсім в кореляції з кожною з вище перерахованих сфер спілкування майбутнього військового фахівця. При розв’язанні проблеми реєстру тем, які включалися у зміст навчання курсантів іншомовному спілкуванню, нами проводилися консультації з представниками профілюючих (передовсім випускових) кафедр ВВНЗ, а також використовувалися спеціальні методи дослідження (бесіди, анкетування, письмові опитування), враховувалися інтереси курсантів, їхні соціальні знання та досвід, доступність і професійна значущість тем.

Отже, на заняттях з іноземної мови у ВВНЗ передбачається цілеспрямована підготовка курсантів до мовленнєвої взаємодії у професійно-діловій та соціокультурній сферах спілкування. У цьому сенсі важливим є введення лінгвокраїнознавчого компонента, який сприяє формуванню мотивації до вивчення іноземної мови.

 

Література:

1. Гальскова Н.Д. Теория обучения иностранным языкам: лингводидактика и методика: учеб. пособие [для студентов] / Н.Д. Гальскова, Н.И. Гез. – 3-е изд., стер. – М.: Academia, 2006. – 333 с.

2. Микитенко Н.О. Теоретичні основи формування іншомовної професійної компетентності майбутніх фахівців природничих спеціальностей: монографія / Н.О. Микитенко; за ред. Г.В. Терещука. – Тернопіль: ТНПУ, 2011. – 384 с.

3. Дискурс іноземномовної комунікації / За заг. ред. К. Кусько. – Львів: Вид. Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2001. – 495 с.

ДодатокРозмір
iefimova.pdf224.28 KB