Н. М. Компанець

Н. М. Компанець

старший викладач

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

 

ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

Важливість іншомовної підготовки фахівців будь-яких спеціальностей є беззаперечною через стрімке розширення міжнародних зв’язків, збільшення частки виходу українських комерційних компаній на міжнародний ринок та інших не менш важливих обставин. Все це зумовлює необхідність підготовки кваліфікованих фахівців, що були б здатними на належному професійному рівні долучатись до співпраці із своїми колегами за кордону. Відповідно, на сьогоднішній день перед вищими навчальними закладами постає завдання розробки методологічних механізмів для підтримання належного рівня формування професійних навичок спілкування майбутніх спеціалістів як лінгвістичних, так й технічних напрямків, а, додатково враховуючи стрімке інформатизування суспільства, особливо гостро постає питання пошуку нових шляхів оволодіння сучасною інформацією із іншомовних джерел, що обумовлює актуальність аналізу даного питання.

Пошуку вирішення зазначених питань у своїх роботах звертались такі дослідники як: Гаврилюк К. П. [2], Заболотна Т. [3],   Кравець О. [4], Ніколаєва С.Ю. [5], що виокремили важливість використання у начальному процесі автентичних джерел та сучасних інформаційних технологій. Проте, залишається необхідність більш детального дослідження методів покращення навичок спілкування іноземною мовою студентів. Мета – аналіз критеріїв впливу на формування професійних навичок спілкування іноземною мовою.

На даному етапі свого розвитку Україна тримає курс на розширення найрізноманітніших зв’язків із зарубіжними країнами, включаючи політичні, технічні, економічні та соціальні. Впроваджуються надбання європейських країн у освітню сферу за рахунок укладання відповідних норм і стандартів, що знаходить своє відображення у внесенні коректив у навчальні плани.

Вивчення іноземної мови в університеті передбачає оволодіння студентами чотирьох видів діяльності: аудіювання, мовлення, писання та читання. Перед системою вищої освіти стоїть завдання розробки досконалих методів навчально-пізнавальної діяльності, яка б максимально наближала уміння спілкування  студентів до літературної мови. Для досягнення цієї цілі багато методистів пропонують здійснювати процес вивчення іноземної мови через використання сучасних автентичних джерел. Проте, одразу ж тут виникає головна проблема при їх використанні: на сучасному етапі використання методичної літератури для формування лексичної компетенції студентів не є достатньо мотивованим й у цьому можна переконатись переглядаючи сучасні підручники, що містять велику кількість учбових текстів неадаптованих до навчання.

Як відомо, існують чіткі рекомендації Ради Європи та “Програма англійської мови для студентів”. Вони вказують на початковий рівень знань, яким повинні володіти студенти при вступі, а саме рівень В2. Він дозволяє студенту читати і розуміти найрізноманітніші літературні джерела: статті, повідомлення, прозові твори. Також такий рівень знань дає можливість чітко висловлювати свою думку та вести діалог чи дискусію по прочитаному творі.

Головним завданням викладача є формування у студентів комунікативної компетенції. В першу чергу – це вміння людини спілкуватись у відповідності до ситуації, що виникла, правильно організовувати свою мовленнєву діяльність. Складовою комунікативної компетенції є лексична компетенція, тобто уміння формувати свої думку мовними засобами, вміння оперувати лексичними одиницями і правильно використовувати їх у відповідній ситуації [1]. Як варіанти вирішення цієї проблеми запропоновано наступне:

-         покращення опрацювання текстів професійного спрямування шляхом їх адаптації до навчального процесу;

-         пошук збільшення мотивації студентів до ознайомлення із сучасними інформаційними джерелами іншомовного походження;

-         впровадження у викладання вузькопрофільних предметів іншомовної складової через наведення аналогів вітчизняним термінам.

Окрім лексичної складової не менш важливим є питання відбору джерел для опрацювання студентами, серед чого можна виділити наступні критерії:    1) тематичність; 2) відповідність сферам спілкування; 3) автентичність;            4) наявність соціокультурного компонента.

Серед цього списку автентичність відігріє ключову роль. Її специфіка у тому, що вона дозволяє виокремити лексичні одиниці, які були б типовими у тих чи інших природніх ситуаціях, що широко використовуються носіями мови. Автентичність джерел вберігає нас від уникнення вживання слів, які б не відповідали потрібному нам стилю.

Відбір автентичних текстів для вивчення дисциплін професійно-практичної підготовки можна проводити за цілою низкою параметрів. У найбільш загальному випадку їх можна розділити на основні і додаткові, ці групи повинні відповідати таким вимогам:

1) основні:

– використовувати автентичну лексику, фразеологізми і граматику;

– текст повинен бути змістовно зв’язаним;

– мовні засоби, що використовуються, мають відповідати ситуації, яка склалась;

– мають описуватись ситуації, які можна зустріти у повсякденному житті;

– повинні відображати культурні особливості, менталітет, емоційне і інформативне забарвлення притаманне для носіїв мови;

– проблематика має відображатись з точки зору людських цінностей і мають висвітлюватись найбільш гострі проблеми сучасності;

– відповідність віковим особливостям, мовленнєвому і життєвому досвіду студентів, їх інтересам.

2) додаткові:

– можливість реалізації взаємозв’язку з іншими предметами  (можливості встановлення міжпредметних зв’язків з курсу літератури, з рідної мови, чи порівняння традицій, стилю життя);

– спрощення, що здійснюються з урахуванням рівня знань мови студентами [4].

Одним із сучасних аспектів опрацювання студентами найсучасніших джерел під час вивчення дисциплін професійно-практичної підготовки виступають інтернет-технології. Відносно цього до молодих спеціалістів пред’являються нові вимоги – уміння швидко і якісно знаходити потрібну інформацію серед широких просторів інтернету.

Важливою складовою при засвоєнні будь-якої інформації студентом є виважена та вправна самостійна робота студентом над поставленим завданням. Правильна організація, систематизування та рівень розвитку у студента потрібних для цього умінь виступають ключовими у процесі самонавчання.

Оптимізувати роботу студента при опрацювання найсучасніших джерел під час вивчення дисциплін професійно-практичної підготовки з використанням мережі інтернет можна двома способами: викладач виступає у ролі порадника, надає студентам декілька електронних джерел і пропонує вивчити їх, інший спосіб полягає у навчанні правильно використовувати інструменти пошуку.

Дуже важливим для досягнення максимально ефективно опрацювання джерел є правильність роботи із ними. Необхідно навчити студентів стратегіям правильного читання таких джерел. Виділяють дві стратегії – “знизу-вверх” та ”зверху-вниз”. Інтернет-джерела ефективніше вивчати стратегією ”зверху-вниз”. Вона полягає у тому, що потрібне джерело виділяють за його першими ознаками, наприклад за назвою, яка дає перше уявлення про зміст тексту, яке в подальшому можна перевірити при безпосередньому читанні.

Таким чином можна виокремити декілька важливих навичок для ефективного використання інтернет-технологій при вивченні джерел: уміння формувати чіткий мотив для пошуку конкретної інформації; уміння здійснювати якісний пошук, тобто відбирати необхідну інформацію серед значної кількості зайвих відомостей, при цьому правильно їх опрацьовувати [3].

Не менш важливим у сприйнятті тексту є його оформлення. Не рідко у сучасних підручниках зустрічається специфічне оформлення таких текстів. Так, об’яву відображають як шматок газети який прикріплений до стіни. Статтю можуть відображати по різному, у одних підручниках це також вирізка із газети, у інших – лист, що написаний від руки. Така форма представлення надає тексту реалістичності і занурює студента у середовище мовлення [5].

Іще один тип джерел – аудіо джерела. При роботі із аудіо джерелом не достатньо просто ідентифікувати його зміст. Студент повинен здійснювати його перетворення, для того, щоб забезпечити достатній рівень розуміння, а це, в свою чергу, дозволить йому використовувати почуте у ситуації, яка складеться[2].

Таким чином, навчання студентів опрацюванню джерел у процесі вивчення дисциплін професійно-практичної підготовки незалежно від їх форми (через друковані тексти, аудіозаписи чи з електронних варіантів мережі інтернет) є невід'ємною складовою для формування професійного спілкування іноземною мовою. Значною мірою від викладача залежить ефективність досягнутого результату, адже він відповідає за розвиток умінь студентів у пошуку та обробці спеціалізованих текстів, а головне – за отримання та аналіз інформації, що підвищить рівень читання та комунікації студента.

 

Список використаних джерел:

1 Беляев Б.В. Психологические основы усвоения лексики иностранного язика / Б. В. Беляев. – М. : Просвещение, 1964. – 136 с.

2 Гаврилюк К. П. До питання використання автентичних текстів для навчання   аудіювання з іноземної мови  cтудентів коледжу / К. П.  Гаврилюк. – [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://intkonf.org/gavrilyuk-kp-do-pitannya-vikoristannya-avtentichnih-t...

3 Заболотна Т.Формування у студентів стратегії опрацювання іншомовних автентичних текстів у мережі інтернет: психологічно-педагогічний аспект/ Т. Заболотна. – [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу:  file:///C:/Users/%D0%AE%D1%80%D0%B0/Downloads/psling_2011_8_30.pdf

4 Кравець О. Використання автентичних друкованих текстів як засіб формування лексичної компетенції на початковому етапі навчання іноземної мови у студентів мовних вузів  / О. Кравець. – [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/38268/55-Kravets.pdf

5 Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах / С. Ю. Ніколаєва. – К. : Лентвіт, 1999. – 320с.

 

 

 

ДодатокРозмір
kompanec_.pdf209.76 KB