Овадюк Ольга

Овадюк Ольга

                                               виклдадач

        Національний технічний університет України «КПІ»

 

РОЛЬ МОТИВАЦІЇ У ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Проблема мотивації наявна в навчанні будь-якому предмету, та дуже гостро вона постає під час вивчення іноземної мови, тому що вивчення  цього предмета вимагає від студента наявності певних комунікативних здібностей. Це часто може стати підставою для виникнення труднощів і рівень мотивації знижується. Слід вважати мотивацію однією з найважливіших рушійних сил у вивченні іноземної мови. Для отримання найвищих позитивних результатів впродовж цього процесу, найголовнішим є висока вмотивованість того, хто вивчає іноземну мову. Тому, викладачі та дослідники вважають мотивацію одним з ключових чинників, які впливають на норму і успіх у вивченні іноземної мови.

Хоча «мотивація» – термін, який часто використовують як освітній, так і дослідницькі контексти, дивовижно, як мало узгоджених думок можна знайти в літературі відносно точного визначення цього концепту. Здається, дослідники погоджуються, що мотивація відповідає за визначення людської поведінки, надаючи їй певногонапрямку.

Мотивація була ідентифікована як орієнтація учня відносно мети вивчення другої мови (Crookes і Schmidt, 1991). Вважається, що студенти, які найбільш успішні у вивченні іноземної мови, – ті, хто подібно до носіїв цієї мови, захоплюються культурою і мають бажання ознайомитися або навіть інтегрувати у суспільство, в якому ця іноземна мова використовується як рідна.

Лінгвісти вивчали мотивацію і навчання мові впродовж десятиліть. В широкому сенсі, ми можемо поділити мотивацію на два типи: інтегративну та інструментальну.

Інтегративна мотивація

Учні, які вивчають мову з метою кращого розуміння культури, мови, і суспільства, – мотивовані інтегративно.

В цьому випадку, знання мови – інструмент для побудови стосунків і значимої комунікації. Лінгвістичні дослідження показують, що інтегративна мотивація дає швидший і ефективніший  результат у вивченні мови, ніж інші типи.

Міжкультурна дружба може слугувати гарним прикладом інтегративної мотивації.

Інтегративна мотивація розглядає взаємодію між культурами не лише індивідуумів. Учні багатомовних націй можуть бути інтегративно вмотивованими, щоб вивчати свої національні мови як шлях з'єднання зі своїми співвітчизниками: англійська мова і французька мова в Канаді; німецька, французька та італійська мови в Швейцарії; хінді і регіональні мови в Індії.

Індивідууми з сімейними коренями в іншій культурі можуть також бути інтегративно мотивованими.

Цікаво, що інтегративно вмотивовані учні з позитивним відношенням до цільової культури краще опановують вимову і акцент. Ці учні частіше спілкуються з носіями мови, і легше оволодівають розмовною мовою.

Інструментальна мотивація

Учні, які вивчають іноземну мову для того, щоб досягти іншої мети, інструментально вмотивовані. У цих випадках, компетентність мови – не є сама по собі метою, але швидше допоміжний засіб, щоб набути окремого професійного або особистого досягнення.

Для багатьох студентів навчання іноземній мові здійснюється виключно на заняттях, як академічна вимога. Хоча вони можуть насолоджуватися навчальним процесом і захоплюватися культурою країни, мова якої вивчається, первинна мотивація в цьому випадку є інструментальною: щоб отримати академічну оцінку та просуватись далі у навчанні.

Для студентів вивчення іноземної мови, перш за все, мотивовано кар'єрою. Багато дорослих вивчають іноземні мови, щоб надати ваги своїм резюме або отримати посади в цільовій промисловості чи великих компаніях. В цьому випадку, мета часто грунтується на отриманні документу, як наприклад, диплом університета, або сертифікат з балами на екзамені з перевірки кваліфікації. І в цьому випадку мотивацією є отримання роботи або кар’єрне підвищення. Вивчення іноземної мови – це крок в досягненні цієї мети.

В той же час, за високої кореляції між інтегративною мотивацією і оволодінням мовою, інструментальна мотивація все ще залишається важливою. Структурна природа цього виду навчанняможе допомогти студентам додержуватись певної дисципліни у вивченні мови. Формальні крайні терміни, випробувальні дати, і цільові бали можуть допомогти студенту краще сфокусуватися на вивченні мови.

Мотивація студентів має тенденцію до посилення, коли студент отримує специфічну, а не загальну мету вивчення мови. Може бути дуже корисним, коли викладачі допомагають студентам розвивати у розвитку цих специфічних цілей.

Впродовж тривалих досліджень науковці виділяли різні рівні та стадії мотивації в процесі вивчення іноземної мови.

Багато викладачів вважають, що чітке дотримання матеріалів вивчення мови і систематичне дисциплінування є достатнім для створення на уроці атмосфери, що  буде сприятливою для продуктивного навчання. Проте, вони забувають той факт, що, якщо вони не приділятимуть належної уваги особистості студентів і не працюватимуть над самими дрібними деталями, які визначають їх соціальну і психологічну особливості, вони будуть не в змозі мотивувати їх. Більше того, вони не зможуть сформувати зв'язну і послідовну групу, яка буде мати успіх в перетворенні "цілей учбового плану" в "групові цілі" (цілі, прийняті студентами). Вивчення іноземної мови відмінне від вивчення інших предметів. Тому, вивчення мови повинне брати до уваги різноманітність чинників, які, ймовірно, збільшують шанси на успіх. Мова є частиною особистості і використовується, щоб розкрити цю особистість для інших. Тому, вивчення іноземної мови має істотний вплив на соціальну активність того, хто її вивчає, оскільки цей процес включає прийняття нової соціальної і культурної поведінки і способу мислення.

Література:

1.     Keller J. M. Motivational Design of Instruction. Instructional Design Theories and Models: An Overview of their Current Status / Keller J. M. – NJ: Lawrence Erlbaum, 1983. – P. 383–434.

2.     Crookes G. Motivation: Reopening the Research Agenda / G. Crookes, R. Schmidt // Language Learning. – 1991. – № 41. – P. 469–512.92

3.     Gardner R. C. Social Psychology and Second Language Learning: The Role of Attitudes and Motivation / Gardner R. C. – London : Edward Arnold, 1985. – 355 p. 

ДодатокРозмір
ovadyuk.pdf237.97 KB