СПІВРОБІТНИЦТВО ВИКЛАДАЧА І СТУДЕНТА В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ ТА НАВИЧОК

СПІВРОБІТНИЦТВО ВИКЛАДАЧА І СТУДЕНТА В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Ю.І. Дробязко

Національний технічний університет України «КПІ»

 

Проблема формування комунікативних умінь і навичок студентів нині набуває особливого значення, оскільки саме від рівня розвитку таких умінь залежить становлення іншомовної професійно-комунікативної компетентності майбутнього фахівця. Вища освіта вимагає не тільки пояснення студентові мовних фактів, явищ, процесів, розуміння та інтерпретацію отриманої інформації, а насамперед – вміння на практиці використовувати набуті знання, тобто орієнтація робиться не на процес навчання, а на результат освітнього процесу – готовність випускника до подальшої професійно-комунікативної діяльності.

Аналіз теоретичних досліджень і педагогічної практики дозволяє зробити висновок про те, що комунікативна діяльність викладача і студентів здійснюється успішно, коли у викладача розвинені комунікативно-мовні здібності, комунікативна компетентність, креативність. [4: 9].

Комунікативно-мовленнєві здібності– здатність вступати в спілкування, згортати і відновлювати його, проводити свою стратегічну лінію, здійснювати її в тактиці поведінки, враховувати кожен раз склад студентів, їхній рівень підготовленості до сприйняття нової наукової інформації, її зміст і структуру, форми організації та методи навчання, передбачати можливі труднощі і помилки в навчальній діяльності учнів, здійснювати її корекцію.

Комунікативна компетентність– знання, вміння, навички в області спілкування, комунікабельність, вміння «ладити з людьми». Поряд з життєвим досвідом, здоровим глуздом необхідна спеціальна підготовка людини в галузі комунікативного спілкування.

Креативність– творчий підхід в управлінні комунікативною діяльністю, що охоплює творчу позицію, яка є відкритим, гнучким і самостійним способом ставлення особистості до оточуючих, творче вираження, за допомогою якого особистість відповідає на виклики зовнішнього оточення.До творчого підходу відносяться і самобутність особистості, що розкривається через розвиток незвичайних ідей, гнучкість мислення і пристосування при необхідності до думок інших.

Що стосується особливостей іншомовного комунікативного спілкування в умовах аудиторного навчання, то вся аудиторія (і викладач, і студенти) залучені до однієї і тієї ж діяльності.Інформація, яку отримують студенти, пов'язана з їх потребами в отриманні професійної освіти і рівнем підготовленості до її сприйняття.Взаємодія сторін здійснюється в залежності від цілей, змісту освіти, форм організації, методів і засобів навчання, характеру оцінювання результатів навчальної діяльності студентів.Кожен учасник сприймає аудиторію як партнерів по спільній діяльності [5: 69].

Аналіз наукових джерел свідчить, що найбільші труднощі виявляються в таких елементах педагогічної діяльності як керівництво своїм психічним станом, спілкуванням, добрим самопочуттям під час комунікації з вихованцями, та організація спілкування, створення атмосфери колективного пізнавального пошуку та спільних роздумів [7: 2].

Комунікативні умови досягаються за допомогою спеціальних умінь, прийомів, з урахуванням соціально-особистісних чинників та комунікативної поведінки учасників комунікативного акту, враховуючи і викладача.До спеціальних вмінь відносяться ті, які дозволяють зняти напругу і створити ситуацію відкритості:

1.Уміння керувати процесом взаємодії і фазами контакту:

  • уміння продемонструвати щиру доброзичливість;
  • використовувати принцип позитивного зворотного зв'язку для підвищення самооцінки учасників взаємодії, актуалізація їх особистісних ресурсів;
  • відкрита демонстрація своїх почуттів, стосунків;
  • уміння "подати себе", створити свій позитивний образ;
  • зосередити на собі увагу студентів чи групи якимись діями (пройти по аудиторії, сісти, жестом запросити до дошки і т.д.);
  • повідомити інформацію, цікаву всім, розповісти про якийсь факт емоційно виділяючи особистісне начало в ньому;
  • навчитися керувати ініціативою під час контакту: зацікавлено слухати, погоджуватися з доводами, повторити якусь думку, висловлену студентом раніше, відреагувати мімікою на якусь дію студента (наприклад, покачати головою);
  • розговорити самого некомунікабельного, визначити коло його інтересів (можна розповісти про якусь подію, поспостерігати за його реакцією, попросити оцінити і т.д.);
  • завершити розмову, але так, щоб студенти цього не відчули;
  • зменшити кількість прямих вимог, перейти на непрямі;
  • уміння не втратити з поля зору інших при діалозі з одним.

2. Уміння бути відкритим і комунікабельним у взаємодії зі студентами. Часто викладач сам "комплексує", боїться показати свої хороші сторони, того, що втратить свій авторитет. Він вважає, що якщо він буде виглядати солідніше, то і студенти його будуть слухатися.

3. Уміння перекладати спілкування на духовний, особистісний рівень.

4. Уміння долати сугестивні характеристики (викладачеві відомі оцінки, які ставлять його колеги студентам), прояв педагогічного оптимізму – не поспішати з оцінкою навчальних можливостей студента.

5. Уміння визначати "небезпечні зони" для спілкування: в яких випадках учні дратуються, стають агресивними, вміння встати на місце студента і зрозуміти його реакцію:

  • уміння проявляти у відносинах зі студентами терпимість, повагу;
  • успішно взаємодіяти зі студентами, що мають інші цінності в силу індивідуальних або культурно-етичних особливостей.

6. Уміння знімати нервову напругу (здатність розслабитися, вільно сісти).

7. Уміння володіти своїм настроєм і вміння створити собі гарний настрій і виразність особистості, позитивно впливати на настрій студентів.

Контакт викладача зі студентами може бути: логічним (контакт думки), психологічним (контакт в зосередженості уваги студентів на інформацію і дії, які поступають від викладача), моральним (що забезпечує співдружність викладача і студентів). Наявність всіх перерахованих видів контактів створює сприятливі умови для процесу навчання студентів у ВНЗ.

Однією з важливих педагогічних умов формування іншомовних комунікативних умінь і навичок студентів є застосування особистісно-орієнтованого підходу в навчанні, спрямованого на розвиток діалогічної взаємодії між викладачами і студентами [6: 87].Спілкування діалогічного типу є необхідною умовою формування комунікативно-мовленнєвих умінь, тому в процесі аудиторного навчання діалогічне включення викладача у спілкування зі студентами має здійснюватися таким чином:

  • викладач входить в контакт зі студентами не як «законодавець», а як співрозмовник, який прийшов на лекцію «поділитися» з ними своїм особистісним змістом;
  • викладач не тільки визнає право студента на власне судження, а й зацікавлений в ньому;
  • нове знання повинно бути істинним не тільки в силу авторитету викладача, вченого або автора підручника, а й у силу доказу його істинності системою міркувань;
  • комунікація зі студентами будується таким чином, щоб підвести їх до самостійних висновків, зробити співучасниками процесу підготовки, пошуку і знаходження рішення;
  • викладач ставить запитання і відповідає на них, породжує питання у студентів і стимулює самостійний пошук відповідей, в кінцевому підсумку він домагається того, що студент думає разом з ним.

Не менш важливою умовою формування комунікативних умінь майбутніх педагогів є моделювання реальних професійних умов спілкування з метою залучення кожного студента до практичної іншомовної комунікативної діяльності. Під моделюванням професійних умов спілкування розуміють реальне відтворення комунікативних ситуацій, за якими студенти будуть вчитися ефективно спілкуватися й оволодівати комунікативними вміннями і навичками, використовуючи власний досвід [6: 88].

А.О. Вербицький виокремлює 3 навчальні моделі, за якими будуються завдання для студентів, що відтворюють власне навчальну діяльність, квазіпрофесійну й навчально-професійну діяльність [3: 68-70]:

  • семіотичні навчальні моделі містять систему завдань, що передбачають роботу з текстом. Такі завдання орієнтовані на індивідуальне здобуття знань;
  • в імітаційних навчальних моделях навчальні завдання передбачають вихід студента за межі власне текстів шляхом співвіднесення «вичерпуваної» з них інформації із ситуаціями майбутньої професійної діяльності;
  • у соціальних навчальних моделях завдання отримують динамічне розгортання в спільних колективних формах роботи.

Моделювання реальних професійних ситуацій допоможе студентам зрозуміти і відчути на власному досвіді відповідальність за свої слова, вчинки, навчить взаємодіяти з колегами, розуміти їх, правильно підбирати мовні засоби для формулювання та висловлювання думок [6: 88].

А.О. Вербицький зазначає, що «моделювання у формах навчальної діяльності студентів реальних виробничих зв’язків і стосунків дозволяє подолати розрив між навчанням і вихованням, досягти цілей не тільки професійного, але й загального, загальнокультурного розвитку особистості майбутнього спеціаліста [3: 67]».

Наступною педагогічною умовою, яка забезпечує формування іншомовної комунікативної компетентності студентів, є підбір навчальних завдань і вправ, спрямованих на підвищення їх комунікативної активності. Вправи і завдання мають допомогти студентам розкрити свої комунікативні можливості, відчути важливість грамотної і чіткої побудови комунікативного процесу як однієї з умов ефективної діяльності [6: 90-91].

Відбір завдань і вправ, спрямованих на головне завдання вищої освіти – підготовку покоління гуманітарно-технічної еліти взагалі й формування комунікативної компетентності зокрема повинен відбуватися за певними вимогами, з урахуванням мети й завдань навчання, виховання особистості, навчальних можливостей студентів і рівня їх загальної підготовки, змісту навчального матеріалу [6: 91].

Отже, проблема формування комунікативної компетентності перебуває в центрі уваги у зв’язку з реалізацією мети професійної підготовки студентів вищих навчальних закладів до успішного виконання своїх функціональних обов’язків. Тому процес формування найефективніше буде відбуватися за таких педагогічних умов:

  • застосування особистісно-орієнтованого підходу в навчанні;
  • моделювання реальних професійних умов спілкування;
  • підбір навчальних завдань і вправ, спрямованих на підвищення комунікативної активності студентів;
  • зняття напруги та створення умов відкритості, доброзичливості та комунікабельності в процесі спілкування зі студентами.

Рівень загальної культури народу визначається тим, що цікаво йому зараз в мові.Був час, коли важливим було правильне написання слів, потім – їх правильна вимова, пізніше – правила побудови мови, стиль і синтаксис, багато говорили і сперечалися про правильність поєднання слів і конструкцій. Тепер на черзі питання про те, як коротко і точно виражати свої думки іноземною мовою, як правильно розуміти співрозмовника, вслухаючись у його мову, перебираючи його аргументи, чого постійно вимагає новий час.

 

Література:

  1. Антонова Л.Г. Педагогический дневник и личность учителя: пособие для учителя / Л.Г. Антонова. – М.: Флинт : Наука. – 2008. – 88 с.
  2. Бодалев А.А. Психологические условия гуманизации педагогического общения / А.А. Бодалев // Педагогика. – 1990. – № 12. – С. 65–71.
  3. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: метод. пособие / А.А. Вербицкий – М.: Высш. шк., 1991. – 207 с
  4. Вилков В.В. Особенности коммуникации и передачи сообщений в условиях аудиторного обучения: методические указания / В.В. Вилков. – М., 1983. – 17 с.
  5. Педагогічна майстерність: підручник / За ред. І.А. Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – 349 с.
  6. Романовський О.Г. Педагогічні умови формування комунікативної компетентності майбутніх інженерів / О.Г. Романовський, Т.О. Бутенко // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. – 2009. – № 3. – С. 86-93.
  7. Семенюк М. Готовність до спілкування / М. Семенюк // Шкільний світ. – 2002. – 27 (141). – С. 2-3.
ВложениеРазмер
drobyazko_yu.i._-_tezi_dopovidi.pdf278.8 КБ

Комментарии

Дякую за дуже корисний

Дякую за дуже корисний матеріал! Хотіла б звернутись до вас з питанням - як ви вважаєте, що на вашу думку є найголовнішим для викладача - його професійні знання чи все ж таки вміння створити сприятливий психологічний клімат для студентів на занятті? Дякую за вашу думку!

коментар

Ідеї, викладені автором є дууже актуальними та своєчасними. Особисто мені імпонує теза стосовно уміння викладача долати сугестивні характеристики (викладачеві відомі оцінки, які ставлять його колеги студентам), прояв педагогічного оптимізму – не поспішати з оцінкою навчальних можливостей студента. Виставляючи учневі чи студентові оцінку, спираючись на судження інших викладачів є, на мою думку, неприпустимим, оскільки такий підхід знижує мотивацію студента або й узагалі, бажання вивчати предмет. Важливим є і думка про зміну ролі викладача в навчальному процесі, особливо під час викладання мови професійної орієнтації. Зазвичай, в питаннях фаху студенти більш обізнані, ніж викладач, який повинен вміти використати цю перевагу на свою користь - навчити студента, змусити його активно співпрацювати.

Можу додати, що часто

Можу додати, що часто спостерігається практика коли, як кажуть студенти, перші два курси студент працює на заліковку, отримуючи гарні оцінки, а потім заліковка працює на студента, не дозволяючи отримувати погані оцінки, аргументуючи це тим, що студент хоче отримати диплом з відзнакою. Але ж це не означає що він гарно володіє іноземною мовою, тому слід абстрагуватися, долати сугестивні характеристики і бути об'єктивним.

А щодо орієнтації викладачів в сфері професійної діяльності студентів, то дійсно, знаннями зі своєї спеціальності володіє студент, а викладач іноземною мовою і знає як навчити студентів цієї мови. І лише у плідній співпраці викладач навчить засобам, а студент використає їх для успішної іншомовної крмунікації.

Яким вимогам повинен

Яким вимогам повинен відповідати професійно-орієнтований підручник для навчання читання іноземною мовою?

Дякую за

Дякую за питання!

 

Найбільш важливими характеристиками текстового матеріалу в
професійно-орієнтованому підручнику для інтенсивного навчання
читання іноземною мовою мають бути автентичність, наявність
комунікативної та професійної спрямованості та ступінь складності,
що відповідає рівню підготовки студентів. Це передбачає створення
системи навчальних посібників, які включають кількісно та якісно
визначени й лексичний запас, а також ретельно відібраний т а
компактно презентований граматичний матеріал, необхідний для
розуміння спеціальних текстів. Порівняна простота та стислість
перших текстів враховує специфіку перехідного ступеня між шкільним
та університетським курсами навчання, а система навчальних занять
із самого початкумає бути побудована виходячи із мінімальних знань
студентів.